Історія кафедри бере початок від створення в 1921 р. одонтологічного факультету при Харківському медичному інституті, коли курс фармакології викладався на кафедрі фармакології ХМІ. Окремий курс фармакології, а потім кафедра фармакології існували в складі Харківського стоматологічного інституту, а потім з 1967 р. – у складі Полтавського медичного стоматологічного інституту. У 1991 р. у Полтавському державному медичному стоматологічному інституті наказом ректора інституту від 7.06.91 р. за № 68/131 створена кафедра клінічної фармакології. У 1996 р. до кафедри клінічної фармакології приєднаний курс імунології та алергології. У 2000 р. здійснене об'єднання кафедри фармакології з кафедрою клінічної фармакології із курсом імунології. Створена кафедра отримала назву «Кафедра експериментальної та клінічної фармакології з клінічною імунологією та алергологією», під якою вона функціонує донині.
Спочатку курс фармакології для студентів одонтологічного факультету ХМІ, який був першою ланкою в створенні нинішнього Полтавського державного медичного університету, викладався під керівництвом професора Я.Я.Постоєва. Після організації Харківського стоматологічного інституту був створений окремий курс фармакології, який очолював професор А.І. Черкес (згодом – академік АМН СРСР). З 1938 р. курсом завідувала доцент О.С.Розовська. Після переїзду до м. Полтави і реорганізації навчального закладу в Полтавський медичний стоматологічний інститут кафедрою фармакології керував професор М.М. Прокопович (з 1967 по 1973 р.), а потім – професор О.М. Воскресенський (з 1973 по 1985 р.). Під керівництвом професора О.М. Воскресенського у різні періоди на кафедрі працювали доцент А.М. Борисенко, викладачі і старші лаборанти В.М. Бобирьов, Т.О. Дев’яткіна, В.В. Бречко, Т.І. Голобородько (Устянська), В.Ф. Почерняєва, О.І. Цебржинський, О.В. Катрушов, Л.Є.Бассак (Бобирьова), Е.Г. Коваленко (Колот), Л.Д. Коровіна, проходив аспірантуру М.Я. Нідзельський. Багато з них стали в майбутньому доцентами і професорами, очолили кафедри.
Академік АМН СРСР А.І. Черкес
Доцент О.С. Розовська
Професор М.М. Прокопович
Після від’їзду професора О.М.Воскресенського з Полтави керівництво кафедрою успадкувала його учениця професор Т.О. Дев’яткіна, яка працювала на цій посаді з 1985 по 2000 р. У цей період на кафедру прийшли працювати О.М. Важнича, І.А. Лапкун, Г.М. Москаленко, С.Ю. Чечотіна, В.М. Христюк, Я.А. Цвєткова, в аспірантурі навчались Л.І. Волошина, О.І. Кобізький, Ю.О. Худяк.
Професор О.М. Воскресенський та колектив кафедри
Спорідненою кафедрою клінічної фармакології з моменту її заснування й до об’єднання з кафедрою фармакології завідував професор В.М. Бобирьов (з 1991 по 2000 р.).
Професор В.М. Бобирьов
Оскільки клінічна фармакологія на той час викладалась лише в столичних медичних вищих навчальних закладах, співробітникам кафедри прийшлося розробляти методологію викладання нового предмету, створювати методичну документацію, інтегрувати клінічну фармакологію в систему інших дисциплін. Надійними колегами професора В.М. Бобирьова стали такі фахівці з клінічної фармакології як В.Ф. Почерняєва, Т.А. Волошина (Петрова), Г.Ю. Островська, М.М. Рябушко (нині – доцент, декан медичного факультету №1), Л.А. Муляр, В.А. Оніщук, С.Г. Стародубцев, Н.В. Шиш (Моісєєва). З 1996 р. до кафедри був приєднаний курс імунології та алергології, яким керувала доцент В.А. Оніщук.
Для розвитку клінічної фармакології і фармаконагляду чимало зробила д.мед.н., професор В.Ф. Почерняєва, яка працювала на кафедрі у 80-90-х р.р. Випускниця ПМСІ 1977 р., В.Ф. Почерняєва пройшла аспірантуру за фахом «Фармакологія» і спеціалізацію за фахом «Клінічна фармакологія», була асистентом, потім доцентом, професором. Докторська дисертація В.Ф. Почерняєвої «Експериментальне обґрунтування застосування антиоксидантів як гонадопротекторів» (1997) відображає коло її наукових та клінічних інтересів – розробку лікарських засобів та продуктів харчування, які захищають організм від дії несприятливих екологічних факторів. Значною мірою завдяки її дослідженням у 1997 р. Фармкомітетом МОЗ України зареєстрований новий препарат радіопротективної та імуномодулюючої дії – водно-спиртовий екстракт ехінацеї пурпурової, виробництво якого було налагоджене на АТ «Лубнифарм». У співавторстві з професором В.М. Бобирьовим та іншими співробітниками кафедри В.Ф.Почерняєвою була розроблена рецептура, проведені доклінічні і клінічні дослідження, впроваджені у виробництво харчові добавки, продукти дитячого харчування, напої з вмістом екстракту ехінацеї, які неодноразово отримували золоті медалі та дипломи на міжнародних конкурсах і дегустаціях. У 2004 р. професор В.Ф. Почерняєва перейшла на іншу посаду і стала завідувачкою кафедри променевої діагностики, променевої терапії та радіаційної медицини Української медичної стоматологічної академії.
В.М. Бобирьову було також доручено керівництво колективом об’єднаної кафедри експериментальної та клінічної фармакології, яке він успішно здійснював з 2000 р. і до 2017 р. Наступні три роки кафедрою завідувала Т.О. Дев’яткіна. У 2019 році колектив кафедри очолив доцент Р.В. Луценко.
Особливої уваги заслуговує внесок у розвиток кафедри експериментальної та клінічної фармакології видатного українського фармаколога В.М. Бобирьова (1950-2018). Після закінчення ПМСІ В.М. Бобирьов одержав направлення на наукову роботу й пропозицію працювати на кафедрі фармакології. Він працював у Полтавському державному медичному стоматологічному інституті з 1975 року спочатку на посаді асистента, а після захисту кандидатської дисертації на посаді доцента (з 1984 р.). У цей період відбувалося становлення В.М. Бобирьова не лише як вченого, а і як педагога з чіткою та оригінальною системою викладання. У 1991 р. В.М. Бобирьов захистив докторську дисертацію за темою «Биофизическая фармакодинамика и молекулярные механизмы действия антиоксидантов, как средств профилактики и лечения свободнорадикальной патологии». Науковим консультантом цієї роботи був професор О.М. Воскресенський, а захист блискуче відбувся в НДІ фармакології та токсикології АМН України в м. Києві. На відзнаку наукової активності в 1992 р. В.М. Бобирьову було надано грант міжнародного фонду Сороса. Після захисту докторської дисертації в 1991 р. В.М. Бобирьов був призначений деканом лікувального факультету. Закономірним професійним зростанням стали посада, а потім наукове звання професора. Невдовзі він очолив новостворену кафедру клінічної фармакології, а також був призначений проректором з навчальної роботи Полтавського державного медичного стоматологічного інституту.
У 90-і роки продовжується інтенсивна наукова діяльність професора В.М. Бобирьова. У цей період основним напрямком наукової роботи було застосування антиоксидантів, зокрема препаратів ехінацеї пурпурової, для захисту населення від наслідків Чернобильської катастрофи. Діяльність професора В.М. Бобирьова як вченого, педагога та організатора вищої медичної освіти знайшла справедливу оцінку з боку держави та уряду. У 1997р. йому було присвоєне почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
У зв’язку з реорганізацією навчального процесу в Українській медичній стоматологічній академії в 2000р. відбулося об’єднання кафедр фармакології та клінічної фармакології. Виникла нова кафедра з потужним науково-педагогічним потенціалом, а її завідувачем було призначено професора В.М. Бобирьова. На цій посаді він працював до 2017 року. Коли виникла потреба вибирати між завідуванням кафедри і обов‘язками першого проректора з науково-педагогічної роботи академії, він звільнився з посади завідувача кафедри, залишившись професором кафедри експериментальної та клінічної фармакології.
Професор В.М. Бобирьов був автором 10-х підручників для студентів медичного та стоматологічного факультетів, виданих українською, російською та англійською мовами. У його творчій спадщині понад 500 наукових і навчально-методичних праць, більше 50-ти патентів та авторських свідоцтв, монографія. Разом з іншими провідними фармакологами України професор В.М. Бобирьов створив сучасний підручник з фармакології, який став базовим для всіх медичних навчальних закладів нашої країни (Фармакологія: підручник для студ. стомат. ф-тів / І.С. Чекман, В.М.Бобирьов, В.Й.Кресюн та ін. – Вінниця: Нова Книга, 2014. – 432 с.). 7 квітня 2017 року йому та іншим авторам цього фундаментального твору було присвоєне звання Лауреатів державної премії України в галузі науки і техніки.
Професор В.М. Бобирьов (перший справа) і доценти Г.Ю. Островська, Т.А. Петрова, М.М. Рябушко – Лауреати державної премії України
В.М. Бобирьов умів і любив працювати з молодими науковцями. Під його керівництвом були захищені 3 докторські та 10 кандидатських дисертацій. Особливе місце в багатогранній діяльності професора В.М. Бобирьова займала його робота як члена науково-експертної ради Державного фармакологічного (нині – експертного) центру МОЗ України, голови регіональної групи цього центру. В.М. Бобирьов брав активну участь у громадському житті: він був членом правління Українського товариства геронтологів і геріатрів, членом Ради асоціації фармакологів України, Головою Полтавського осередка Всеукраїнської громадської організації «Асоціація фармакологів України». У 2018 р. В.М. Бобирьов помер внаслідок тяжкої тривалої хвороби. На вшанування його пам’яті на кафедрі організовано меморіальну кімнату, планується проведення науково-практичної конференції, присвяченої науковій спадщині професора В.М. Бобирьова .
Меморіальна кімната, присвячена пам’яті В.М. Бобирьова
Великий внесок у розвиток української фармакології зробила Т.О. Дев'яткіна, д.мед.н., професор
Професор Т.О. Дев’яткіна
Вона закінчила стоматологічний факультет ПМСІ і аспірантуру при кафедрі фармакології. Тема її кандидатської дисертації: «Вплив антиоксидантів (іонолу і селеніту натрію) на розвиток експериментального атеросклерозу» (1979). В подальшому наукові інтереси Т.О. Дев’яткіної стосувались ролі перекисного окиснення ліпідів у патогенезі стресорних ушкоджень та можливості їх фармакокорекції антиоксидантами. Тема докторської дисертації, яку Т.О. Дев'яткіна захистила в 1990 р., «Антиоксидантна система при стресі і пошук нових антистресорних засобів». Т.О. Дев’яткіна обіймала посади асистента і доцента кафедри, з 1985 р. протягом 15 років завідувала кафедрою фармакології, а в 2017-2019 р.р. – кафедрою експериментальної та клінічної фармакології. За плідну науково-педагогічну працю в 1989 р. нагороджена значком «Отличнику здравоохранения», а в 1992 р. їй надано грант міжнародного наукового фонду Дж. Сороса. Т.О. Дев’яткіна є авторкою понад 350-ти наукових робіт, співавторкою монографії «Ноотропы и система крови в условиях стресса» (2002), книги «Фармакологія спорту» (2010), 7 підручників «Фармакологія» (2016, 2017), «Pharmacology» (2010, 2012, 2015, 2018), понад 15 навчальних посібників і методичних вказівок, біля 20 патентів на винахід, 4 методичних рекомендацій, інформаційних листів, свідотств авторського права на твір. Під її керівництвом виконано 1 докторську та 6 кандидатських дисертацій. Протягом багатьох років професор Т.О. Дев’яткіна була вченим секретарем спеціалізованої вченої ради Д44.601.01 із захисту дисертацій за спеціальністю «Стоматологія» при Українській медичній стоматологічній академії, з 2000 р. була постійним членом спеціалізованої вченої ради Д 64.605.03 при Національному фармацевтичному університеті, була керівником представників з фармаконагляду ДП «Державний експертний центр МОЗ України» у Полтавській області, головою осередку фармакологів ВГО «Асоціація фармакологів України», членом редакційних колегій 3-х наукових журналів. 8 травня 2021 року перестало битися серце професора Тетяни Олексіївни Дев’яткіної. Це непоправна втрата для науки, для молодого покоління та людей, яким вона допомагала у житті та навчанні...
Найкращі традиції керівництва кафедрою перейняв у своїх попередників д.мед.н. Р.В. Луценко, учень і послідовник професорів В.М. Бобирьова і Т.О. Дев’яткіної, який нині очолює кафедру.
Доктор медичних наук, професор Р.В. Луценко
З 2019 року колектив кафедри очолює д.мед.н. Руслан Володимирович Луценко.
У 2024-2025 навчальному році колектив кафедри: 2 професори, 7 доцентів, 1 викладач. Більшість викладачів мають високу кваліфікацію і великий професійний досвід – середній науково-педагогічиий стаж співробітників становить 20 років. Ведеться підготовка молодих кадрів в аспірантурі (заочні аспіранти О.В. Семака, О.Є. Балюк).