Наукова робота кафедри

На кафедрі виконується ініціативна НДР «Фармакологічне дослідження біологічно активних речовин і лікарських засобів для розробки та оптимізації показань до їх застосування в медичній практиці». Державний реєстраційний номер 0120U103921. Строки виконання:  2020-2024 рр. (Керівник НДР – д.мед.н., проф. Луценко Р.В. Відповідальний виконавець –  д.мед.н., проф. Важнича О.М.)

Наукова школа від професора Олега Воскресенського дотепер.

Наукову школу прийнято визначати як форму організації колективної наукової праці співробітників НДІ або ЗВО під керівництвом лідера школи - відомого вченого, що характеризується єдиною дослідною програмою, спільністю наукових поглядів і стилю наукової діяльності в конкретній галузі.

За цими ознаками можна стверджувати, що на кафедрі існує наукова школа віком понад 50 років. Її основний напрям – дослідження засобів з антиоксидантними властивостями при порушеннях гомеостазу різної етіології, особливо при так званій «вільнорадикальній патології», до якої відносять атеросклероз, старіння, опромінення, стрес та інші патологічні процеси, у яких провідну роль відіграє оксидативний стрес.

Основи зазначеної наукової школи були закладені в 70-тих р.р. ХХ століття професором О.М. Воскресенським. У цей час на кафедрі вивчали вільнорадикальне пероксидне окиснення ліпідів при атеросклерозі і показали високу ефективність біоантиоксидантів у терапії цього захворювання. Було доведено, що підхід до лікування атеросклерозу повинен залежати від клініко-лабораторного варіанту його перебігу. Також було встановлено, що природні та синтетичні антиоксиданти є дієвими засобами в уповільненні старіння, лікуванні пародонтиту, катаракти. Одержані результати знайшли відображення в монографії: Воскресенский О.Н. Ангиопротекторы / О.Н. Воскресенский, В.А. Туманов. – К.: Здоров’я, 1982. – 118 с.

Наступний етап наукових досліджень (80-90 р.р. ХХ століття) пов’язаний із поглибленим вивченням антиоксидантів як геропротекторів та засобів для лікування й профілактики вікової патології, що зумовило тематику наукової роботи професора В.М. Бобирьова (1959-2018), який перейняв естафету наукового лідера від свого вчителя професора О.Н. Воскресенського.

У цей період наукові інтереси професора Т.О. Дев’яткіної та її учнів зосереджувалися на вивченні вільнорадикальних процесів при стресі та його фармакокорекції. Було експериментально обгрунтовано застосування стреспротективних засобів із числа антиоксидантів і пептидних біорегуляторів з урахуванням індивідуально-типологічних особливостей фізіологічної антиоксидантної системи і рівня забезпеченості організму аліментарними антиоксидантами. На прикладі тимопентину, активного центру тимусного гормону тимопоетину) вдалося розкрити можливість модулювання регуляторними пептидами антиоксидантного захисту організму при стресових станах. Виявлені полтавськими фармакологами нові властивості антиоксиданту мексидолу були враховані авторами препарату при розробці показань до його застосування.

У 90-ті р.р. ХХ століття та на початку 2000-х роботи учнів професора Т.О. Дев’яткіної стосувалися екстрацеребральних ефектів ноотропних засобів та регуляторних пептидів, зокрема їх впливу на вільнорадикальні процеси у системі крові та печінці за умов стресу. Дослідженнями професора О.М. Важничої та доцента Р.В. Луценка було показано значну роль гальмування вільнорадикального пероксидного окиснення в реалізації стреспротективної дії зазначених засобів та біологічно-активних речовин. Створено й запатентовано спосіб оцінки стреспротективної ефективності препаратів та речовин під час їх доклінічного тестування, який був використаний у відповідних методичних рекомендаціях Державного фармакологічного центру МОЗ України (Доклінічні дослідження лікарських засобів. Методичні рекомендації / Під ред. О.В. Стефанова. – К., 2001. – С. 284-288.). Частина одержаних результатів знайшла вілображення в монографії: Важничая Е.М. Ноотропы и система крови в условиях стресса / Е.М. Важничая, Т.А. Девяткина. – Полтава: Полимет, 2002. – 160 с.

У цей же період співробітники кафедри інтенсивно вивчали і впроваджували в практику радіопротекторні засоби, що значною мірою було досягнуто завдяки роботам професора В.Ф. Почерняєвої. Були проведені розробки лікарських засобів та харчових добавок, які захищають організм від опромінення та інших несприятливих факторів довкілля. У результаті цих пошуків у 1997 р. Фармкомітетом МОЗ України був зареєстрований перший вітчизняний лікарський засіб радіопрофілактичної та імуномодулюючої дії – водно-спиртовий екстракт ехінацеї пурпурової, виробництво якого налагоджене на АТ «Лубнифарм». Крім того, були досліджені і впроваджені у виробництво продукти з лікувально-профілактичною дією на основі екстракту ехінацеї.

Значна увага завжди приділялась створенню засобів для лікування і профілактики стоматологічних захворювань, зокрема, був запатентований засіб лікування і профілактики захворювань пародонту «Ероткан», рецептура якого розроблена на основі рослинної сировини. Доцентом С.Ю. Чечотіною всебічно вивчено пародонтопротекторні властивості нового вітчизняного препарату мазі альтанової і обгрунтовано можливість її застосування в клінічній стоматології. Стоматологічний гель на основі рослинної сировини, що має антиоксидантні, протизапальні і регенераторні властивості був досліджений в експерименті на тваринах доцентом Н.М. Дев’яткіною.

В останні два десятиліття лідером наукової школи полтавських фармакологів була професор Т.О. Дев’яткіна, оскільки професору В.М. Бобирьову як першому проректору академії і завідувачу кафедри довелося зосередити свої зусилля на педагогічній та адміністративній діяльності. Продовжувалися дослідження синтетичного антиоксиданту мексидолу, зокрема його впливу на стан еритрону при стресі та крововтраті. Вперше було експериментально доведено ефективність цього засобу в корекції гострої постгеморагічної анемії та оксидативного стресу, що супроводжує крововтрату (викладач Н.О. Власенко). Проводились пріоритетні дослідження мексидолу як речовини для стабілізації магнітних наночастинок, яка надає їм антиоксидантних властивостей (професор О.М. Важнича, аспірант Є.В. Мокляк).

Новим напрямком наукової роботи кафедри у цей час став скринінг нейротропної активності похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти, які первинно позіціонувалися як речовини з антиоксидантними та антигіпоксантними властивостями. Цей напрямок визначає наукові інтереси нинішнього завідувача кафедри професора Р.В. Луценка та доцента А.Г. Сидоренко.

Логічним продовженням наукових традицій кафедри є підготовка наукових кадрів в аспірантурі, де нині навчається О.В. Семака, О.Є. Балюк і прищеплення інтересу до наукового пошуку студентам у науковій групі, в якій щорічно беруть участь 15-20 здобувачів.